Напевно, кожен з цим стикався: прийшов до музею, виявилося бажання чи потреба щось сфотографувати, а зась! Варіантів кілька: повна заборона, заборона професійного фотографування, використання фотоспалаху, або дозвіл робити щось з переліченого, але лише за гроші…
Усі звикли до такого становища та у більшості випадків підкоряються, а правила пояснюють для себе… хто як. Ми вирішили з’ясувати, що є реальною причиною цих правил, відкрили для себе величезний пласт «міської міфології» та дослідили кілька цікавих законів України, що регулярно порушуються, бо дехто не знає про свої права.
Первые украинцы, прошедшие St. Francis Way в Италии - это звучит не только гордо, но и перспективно ;) Набитые нами шишки сложены аккуратными кучками в этом посте, переосмысленны и, надеюсь, помогут вам проделать Путь не менее интересно, но без ненужного экстрима.
Традиционно готова ответить на любые вопросы по практической части, велком в комментарии.( Collapse )
Принцип ДЭС простий: один раз на рік відкрити двері зазвичай недоступних для огляду пам’яток і завдяки організації різних заходів “оживити” їх. Усі заходи в рамках Днів Європейської спадщини є безкоштовними і базуються на ініціативі людей, яким небайдужа історія їхнього міста.
Доброе утро, страна. Я ни умирла и даже не забросила ЖЖ. Придумываю внутри себя большие развесистые посты и потом не успеваю их записать, знаете этот фокус, да? Всё потому что в том, что касается личного ФБ дает больше отдачи, а сайт радует осмысленностью написания постов и статей про путешествия по Украине. А вот про США я, пожалуй, истории и не закончу, и это в определенной мере жаль. Во всяком случае, пока не найдется подходящей для рассказов площадки. По той же причине, про готовящуююся Виа Франциджену ищите меня в инстаграме через неделю, львиво-спам превратится в итальяно-спамо, я очень-очень на это надеюсь ;)
За этот почти месяц отгремел Форум Издателей, незаметно подкрались Дни Европейского наследия (дай бог вылечить до завтра насморк и пойти на все 5 мероприятий, которые мне удалось отхватить на перегонки с остальной толпой желающих!), десяток новых музеев и выставок, про которые еще предстоит рассказать перед новым годом, в рамках флешмоба #oneweekonemuseum. И моя собственная прогулка задворьями, которая будет завтра и я не то чтобы очень волнуюсь, а очень волнуюсь, как перед любовным признанием со сцены, если вы понимаете о чем я. Еще на завтра обещают дождь, это обязательно должно быть к удаче, иначе даже не знаю, как по-другому ;)
Что еще было хорошо? - Да люди же! Те друзья, с которыми удалось пересечься, поездить, погостить, просто поговорить. И новые лица. Посмотрим, как и что дальше ;)
Вчера подводили итоги, писали маленький отчет для себя в основном и несколько раз редактировали, обнаруживая, что и то еще было, и это сделали, и вот такое случилось. Нарисовали картинку, чтобы помнить и сравнивать потом ;)
Львів це місто, що не припиняє дивувати не лише гостей, а й мешканців. Наприклад, у якихось 20 хвилинах ходи від площі Ринку знаходиться будівля колишнього Будинку Інвалідів, яку відвідало зовсім небагато львів’ян та ще менш туристів. Вона експлуатується у закритому режимі, сюди не ходять екскурсії, навіть у Інтернеті про неї можна знайти лише кілька фото та єдиний блог. До сьогодні :)
І маленький лайфхак тому, хто дочитавдокінця: щонеділі о дев’ятій починається служба у церкві Покрови та будь хто може потрапити до неї та побачити на власні очі всі ці чудові куточки.
