Кстати, про местных жителей. Интересно было узнать их с этой стороны. Человек с большим черным фотоаппаратом на площади Рынок, конечно, никого не удивит, а вот за пару кварталов реакция на него не сильно отличается от реакции аборигенов Донецка, Днепропетровска и, допустим, Керчи - тех городов, где я жила довольно долго и занималась приблизительно тем же - ходила с широкого открытым
Вслед за женщиной бесформенном кардигане проскальзываю в парадный на Крушельницкой:
- Ви до кого?
- Я так, подивитися, у вас дуже гарна камяниця зовні, цікаво, як всередині.
- Що тут гарного! Самий бруд, ще й каналізація смердить!
- А ось ці визерунки на стелі, не бачила ніде таких, а я цікавлюсь інтерьєрами парадних. І тут яка ковка чудова!
- Вона стара!
- Так, звичайно, ви у дуже цікавому місті мешкаєте, живий музей кожного дня перед очіма.
- Дівчінка, в мої рокі цікаве - це як до наступного тижня прожити!
В парадном довольно темно, но я уже привыкла, немного присмотрелась к лицу собеседницы и наверное, впервые задала незнакомому человеку вопрос:
- У ваші - це скількі?
- Та майже 40 вже!
- ...
Я, немного прийдя в себя:
- А ви бачили на будинку поруч настегнову пов'язку з очима?
- ?!?
Пошли, показала.
- Ви не львовянка.
- Такій вимов страшний? ;)
- Такі речі помічаєте.
Смотреть и не замечать - отличительный признак местного жителям в любом городе, в любом возрасте. Вот я, например, до поры не замечала, какая красивая и разная плитка в тех же львовских подъездах. И, кстати, понятия не имею, какая она в днепропетровских. Предстоит выяснить! Как и многое другое ;)
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
30.
31.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
40.
41.
42.
43.
44.
45.
46.
47.
48.
49.
50.
51.
52.
53.
54.
55.
56.
57.
58.
