Родина

***

Пам’яті всіх, кого позбавили права,
пам’яті всіх, кого викреслили зі списків,
пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва,
кому за жодних режимів не ставитимуть обелісків,

пам’яті тих, кого викинули за кордони,
пам’яті тих, хто говорив із зашитими вустами,
пам’яті тих, хто залишився на лінії оборони
пливуть небеса цього ранку,
пливуть над містами.

Пливуть над околицями, пливуть над урядовим кварталом,
пливуть над парламентом,
пливуть над університетом.
Відбивається сонце в ріці червоним коралом.
Останні дні літа.
Пахне димом і медом.

Пахне випаленим пшеничним полем.
Виживи в цьому вогні, юний підранку.
Географією твоєю і видноколом
небо пливе над країною, де щоранку

пам’яті тих, хто пішов, розряджаються телефони,
пам’яті тих, хто зник, працюють судноремонтні заводи,
пам’яті тих, кого немає, переганяють вагони,
і жінки, говорячи про дітей, видихають тепло свободи.

Пам’яті тих, хто впав, пливуть вантажні пороми,
пам’яті тих, кого не назвали, починаються зливи,
працюють невидимі
меліоратори та агрономи,
працюють удень і вночі, тому що важливо,

аби влітку не пересихали ріки,
аби в грудні не завмирали пекарні,
аби в містах можна було купити молоко і ліки,
аби не зупиняли роботу вокзали й друкарні,

щоби всім в радість була їхня праця,
щоби всім ставало уважності й сили,
щоби пам’яті тих, хто боїться, хтось підіймався.
щоби пам’яті тих, хто мовчить, щось говорили.

Сергій Жадан
Родина

.

Легко святкувати третій День Незалежності України у Львові: прокинулась, попрасовала та повісила на вікно прапор, зробила каву, вімкнула трансляцію київского парада... Переглянула стрічку новин, знайшла ось це фото, зроблене сьогодні там, де чекає рідна земля:

14067561_1584751221831086_3489288164977672166_n
(с)Stanyslav Vasin

Чотири роки тому це було так:

DSC_2517_1

Зі святом, люба моя країно...
вжижик думает

“По Украине с любовью”: интервью UA-TRAVELS

Моё лицо на обложке журнала!!! (с)

Пару месяцев назад aldanare настигла нас и расспросила про то, как дошли до жизни такой. В итоге в июльско-августовском номере “Женского журнала” появилось наше первое интервью - “По Украине с любовью”. Это очень необычное ощущение: держать в руках и листать глянцевый журнал, в котором ты не редактор и не автор статьи и не фотокорреспондент, а просто от души рассказываешь про любимое дело.

Удалось поговорить не только про проект, но и (что, конечно, намного интереснее широкой аудитории) про путешествия вообще, про наши открытия и про то, что стоит увидеть в Украине каждому не только заядлому туристу, но и любому жителю. Ну и фото отличные, потому что в основном наши ;)

В общем, читайте на сайте или приобретайте журнал, он получился замечательным не только благодаря нам!

интервьюЖЖ


СтраничкиCollapse )
время

Поштівки до Дня Незалежності

postcard

До Дня Незалежності ми надрукували поштівки! Авторські фото, улюблені теми та патріотичні кольори – все, що потрібне для привітання друзів або для маленького приємного презенту.

Їх можна придбати у нашої інтернет-крамничці або замовити у приваті соцмереж. А ще блищім часом ми зробимо лотерею у FB та розіграємо нові та тогорічні поштівки, та один з путівників.

Крім того, якщо ви построкроссер та бажаєте отримати лист від нас особисто, пишіть коментар, ми відповімо як найшвидше!

Різні ракурсиCollapse )

художник

Львов. Год

Год назад подписала документы и официально стала "львовской полькой донецкого происхождения". Это был во всех отношениях неравнозначный и в то же время абсолютно правильный размен. «Что было — смерти, будущее — мне»

DSC_3056_1
маскарон

Размышления у парадного подъезда

Гуляю улицами, много думаю ;) Например, профессиональное, про историю, туризм и популяризацию одного через второе.

Очень трудно воспринимать информацию без контекста.

Когда родился Вася Пупкин?Collapse )

DSC_2962_1
время

5 нових смачних закладів Львова

Обещала и написала. И даже уже опубликовано на сайте, велком ;)

lviv-cafe

Коли гуляємо чарівними вуличками старовинного міста, ми обов’язково досягаємо стану, що тіло окрім духовної їжі починає благати про хліб. І тут Львів завжди мав чим потішити та здивувати, і у багатьох з нас є улюблені смачні заклади у коханому місті. Але останнім часом тут з’явилось такі чудові місця, що ми не можемо мовчати та поспішаємо поділитися з вами враженнями та маленькими секретами.

Самое вкусное - внутри! ;)Collapse )
маскарон

Один-мой-час и львовская фреска

Абсолютно поглощена #подъездquest - прогулками по львовским подъездам, которые тут называют парадками. Инстаграм состоит из них чуть менее, чем полностью, с редкими вкраплениями котика и еды ;) Здесь хочу показать только одно из мест, поскольку внезапно отсняла его не на телефон, как обычно, а БЧК из прошлого поста, ха-ха, ровно из-за одной функции - вспышки. В подъезде было темно как в склепе, так что толком что-то рассмотреть я смогла только дома. И это, я скажу вам, восторг Шлимана, нашедшего Трою, где-то так. Знаете вот это чувство, когда от счастья перехватывает дыхание? Раньше для него достаточно было воздушного шарика, а сейчас не уверена, что меня бы так порадовала... ну не знаю, новая машина, например. А вот фреска в темной парадке - легко!




DSC_2321_1

Read more...Collapse )


А вот скажите, вам было бы интересно погулять по таким местам? С планом-картой или с сопровождающим?
ракушка-витраж

Я дышу, а значит я люблю (с)

Прекрасную тему в ленте подняли мимоходом, про то, заниматься ли дальше фотографией, если нет очевидного прогресса. Покупать ли новую камеру/ стекла/ прямые руки или прекратить засорять информационное пространство проходной ерундой. Я даже попыталась ответить на поставленный вопрос с технической точки зрения, но ночь спустя поняла, что это так же смешно, как сравнивать БЧХ и мобильный телефон 10 лет назад. Правильный ответ: можно попытаться перестать дышать усилием воли, но природа возьмет своё. Я не представляю как бы вдруг перестала делать картинки без веской внешней причины, и самой веской причиной считаю отсутствие инструмента, который глаза, а не камера. И что-то сделала с потребностью транслировать увиденное в мир. Без камеры я бы их рисовала, описывала словами, лепила и говна и палок, это просто невозможно остановить и нет ответа на вопрос "зачем?". Зачем я вообще всё это вижу? Зачем хочу, чтобы другие увидели и узнали? Почему луна не сделана из сыра, а за морем перевелись псоглавцы? ;)

...высказалась она и не приложила ни одной картинки ;)))